Домашнє насильство: механізм захисту постраждалих осіб
Масштаби та природа вчинення домашнього насильства є прихованою і її досить складно дослідити. Нерідко потерпілі від домашнього насильства вважають, що лише заподіяння тілесних ушкоджень є проявами вчинення домашнього насильства, тому не кваліфікують себе як жертву. Втім, окрім фізичної та сексуальної форми вчинення домашнього насильства існує психологічна та економічна, які досить часто супроводжуються під час вчинення домашнього насильства.
Про те, що таке домашнє насильство, які правові механізми захисту постраждалих осіб від домашнього насильства розповідає начальниця відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Наталія Цуцман.
Що таке домашнє насильство?
Під домашнім насильством слід вважати протиправні дії або бездіяльність (погрози їх вчинення) у формі фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства, що вчиняються у визначеному колі осіб, незалежно від місця їх проживання.
Коло осіб, яких можуть визнати кривдниками, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» розширено. Кривдниками тепер можуть бути: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі та інші.
Важливо! До сторін вчинення домашнього насильства відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації).
Які причини та наслідки вчинення домашнього насильства?
Серед основних причин вчинення домашнього насильства слід виділити наступні:
-
стан алкогольного (наркотичного) сп’яніння (одна із найпоширеніших причин, втім не слід вважати, що це є виправдуванням вчинення насильства, а є обставиною, яка обтяжує покарання);
-
соціально-економічна нестабільність сім’ї (наприклад, низький рівень життя та достатку, безробіття, рання вагітність, неготовність до батьківства тощо);
-
як реакція на насильство над собою (досить часто діти, які в дитинстві постраждали від насильства, переносять таку модель виховання на своїх дітей, оскільки не знають інших методів виховання);
-
самоствердження через інших осіб;
-
ревнощі тощо.
Вчинення домашнього насильства несе відповідні наслідки:
-
смерть людини (вбивство, самогубство, тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть особи тощо);
-
проблеми зі здоров’ям (отримання інвалідності та хронічних захворювань);
-
психологічні розлади (депресія, схильність до суїциду, тривожні розлади, стрес);
-
відтворення насильства із покоління в покоління;
-
грошові витрати (на лікування, реабілітацію, оренду приміщення, щоб проживати окремо від кривдника);
-
дезадаптація в суспільстві (особа вважає, що вона винна в тому, що відносно неї вчинюється домашнє насильство, не може знайти своє місце в соціумі, недовіра оточенню тощо).
Які є види та форми проявів домашнього насильства?
Існує безліч кваліфікацій форм насильства: за часом дії; за стратегією кривдника; залежно від систематичності тощо. Серед форм насильства неможливо виокремити якусь окрему форму, оскільки вони є взаємопов’язаними. Тож, розглянемо загальновизнані форми насильства.
Під фізичною формою насилля слід розуміти ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічна форма насилля включає в себе психологічний тиск, погрози, ігнорування почуттів іншої особи, приниження та покарання особи через її віросповідання, національну або расову приналежність тощо.
Сексуальне насильство – включає будь-які діяння сексуального характеру (гнів на ґрунті ревнощів, примус до сексуальних зносин, а також сексуальні домагання без проникнення в тіло).
Важливо! Діяння сексуального характеру відносно повнолітньої особи без її згоди є насильством, а стосовно дитини незалежно від її згоди вважаються насильством.
Під економічним насильством слід характеризувати умисне позбавлення коштів, житла та іншого майна, перешкоджання в отриманні навчання або медичних і соціальних послуг, заборона працевлаштування чи примушування до праці тощо.
Який механізм захисту потерпілих від домашнього насильства?
Якщо особа потерпає від домашнього насильства, важливим є розуміння механізму захисту себе та близьких.
По-перше, якщо ситуація несе в собі загрозу та виходить з під контролю, вчиняються побиття особи або погрози, необхідно викликати поліцію за номером 102, або звернутися до відділення поліції у письмовій формі. Під час виклику поліції важливим фактором є виклад повністю справи, якщо є свідки даної події то зазначте їх контактні дані, якщо випадок вчинення насильства в сім’ї не перший, про це також повідомте правоохоронців. Це необхідно для того, щоб правоохоронці надали оцінку ризику загрози життю потерпілій особі.
Якщо під час виклику правоохоронці вважають, що життю потерпілої особи загрожує небезпека, вони можуть винести терміновий заборонний припис, який зобов’язує кривдника негайно залишити житло постраждалої особи, навіть, якщо власником даного житла є кривдник. Дія даного припису не більше 10 днів.
Щоб подовжити даний термін необхідно, щоб потерпіла особа (її представник) звернулися з заявою про винесення обмежувального припису до суду. Дана заява розглядається в порядку окремого провадження, від сплати судового збору заявники звільнені. Виносить на термін від одного місяця до шести.
Заявник повинен довести вчинення домашнього насильства, щоб суд встановив відповідність заявленого обмежувального припису конкретним обставинам справи. Під винесення обмежувального припису суд може застосувати наступні обмеження:
-
заборона проживати разом з потерпілою стороною;
-
усунення перешкод в користуванні спільним майном (будинком або квартирою);
-
обмеження спілкування з потерпілою особою (заборона вести переписку, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв’язку чи третіх осіб);
-
заборона наближатися на певну відстань до потерпілої особи (це стосується місця проживання, навчання, роботи тощо);
-
заборона розшукувати потерпілу особу;
-
заборона вести переписку, телефонні переговори з потерпілим особою або контактувати з ним через інші засоби зв’язку особисто або через третіх осіб.
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом не пізніше 72 годин після надходження заяви. Неявка кривдника до суду не перешкоджає розгляду справи.
Щоб довести обставини, на які посилаєтеся в заяві, краще звернутися за професійною правовою допомогою. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу є особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Потерпіла особа (її представник), яка бажає скористатися послугами безоплатної вторинної правової допомоги має звернутися до найближчого центру чи бюро з надання безоплатної вторинної правової допомоги (перелік центрів та бюро можна знайти за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/) зі зверненням та документами, які підтверджують її статус. Таким підтвердженням є один з наступних документів:
-
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому міститься інформація про вчинення злочину, пов’язаного з насильством;
-
талон-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з насильством, виданий уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, за формою, затвердженою МВС;
-
копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
-
копія постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з насильством;
-
копія заяви до суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
-
рішення суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
-
копія винесеного працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції термінового заборонного припису;
-
направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, складене за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
У такому випадку особа отримає послуги адвоката – безоплатно.
Відповідно до ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кривдник може понести адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
До кривдника також може бути застосована кримінальна відповідальність, передбачена ст. 126-1 Кримінального кодексу України у вигляді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Спеціальним заходом впливу до кривдника є програма для кривдників, яка складається з комплексу заходів, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника. Термін програми – від 3 місяців до року. У випадку не виконання приписів програми або її не проходження, особу можуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Якщо ви потребуєте консультації або роз’яснення з питань домашнього насильства Ви можете звернутися за наступними номерами:
-
102 – Національна поліція України;
-
0 800 213 103 – контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги;
-
0 800 500 335 або 116 123 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України) – Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини;
-
0 800 500 005, або з мобільного 116-123 (цілодобово) – Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації;
-
1547 – Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству.
